Історія Дніпровського будинку органної та камерної музики пов’язана з Брянською Миколаївською церквою. Пам’ятку збудували у 1913–1915 роках, а у 1980-х її переобладнали під органний зал. Тому архітектура, реставрація та інструмент Sauer утворюють одну історичну тему про перетворення сакральної споруди на музичний простір.
Від храму до органної зали
Брянську церкву звели за проєктом Г. Туровця та Є. Костянтиновича. Хрестоподібна будівля має п’ять куполів і триярусну дзвіницю. Державний реєстр датує пам’ятку 1913–1915 роками та фіксує її як об’єкт архітектури й історії національного значення під номером 040024-Н.
Рішення переобладнати будівлю під органний зал ухвалили 22 червня 1982 року. Реставрація тривала до травня 1986-го, після чого встановлювали інструмент. Перший концерт у новій залі відбувся 28 квітня 1987 року.
Інструмент, створений для цієї будівлі
Німецька фірма Sauer виготовила орган у 1985 році спеціально для відновленої зали. Дванадцятитонний механічний інструмент має два мануали, 30 регістрів і 2074 труби. Його встановлення тривало ще рік після завершення реставрації будівлі.
Орган став частиною задуму переоблаштування історичної споруди. Його створювали для відновленої зали, тож інструмент і архітектурний простір від початку розглядали разом.
Дві функції без спрощення
У назві державного реєстру поєднані дві ідентичності: Брянська Миколаївська церква та Дніпропетровський будинок органної та камерної музики. Подвійна назва зберігає два етапи історії споруди: первісний храм і концертну залу, створену після реставрації 1980-х років.
Архітектура тут працює разом із музичною історією. П’ять куполів і дзвіниця зберігають образ початку XX століття, а орган нагадує про нове культурне призначення, яке будівля отримала після відновлення.
Перед візитом
Адреса історичної будівлі не підтверджує місце конкретного концерту сьогодні. Перед поїздкою звірте адресу обраної події в актуальній афіші організатора; чинний режим доступу до будівлі не підтверджено.