Колони історичного музею — добра точка, з якої починати знайомство з Соборною горою. Зовні це впізнаваний будинок на проспекті Яворницького. Його колекції ведуть значно далі за межі міста: до археології Придніпров’я, запорозького козацтва, ремесел, старих документів і речей повсякденного вжитку. Музей допомагає побачити, скільки різних історій стоїть за звичною назвою «наш край».
Тут доречно обрати одну тему й придивитися до неї уважніше. Монета, світлина чи різьблений предмет дають конкретну опору для розмови про минуле: їх можна пов’язати з ремеслом, родиною або місцем, де ними користувалися.
Від палацу до власного будинку
Музей заснували 1849 року. Спочатку він містився в Потьомкінському палаці — нинішньому Палаці культури студентів ДНУ в парку Шевченка. Згодом зібрання перенесли до міської гімназії. Ця рання історія пов’язує музей із кількома будівлями Дніпра, тому його вік і вік знайомого корпусу на проспекті різняться.
Власну музейну будівлю споруджували у 1903–1905 роках і завершили в серпні 1905-го. Вона постала на відкритому просторі Соборної площі й започаткувала нову лінію забудови вздовж проспекту. Те, що нині здається звичним завершенням міського краєвиду, свого часу суттєво змінило його композицію.
Чому фасад нагадує античний храм
Архітектор Георгій Панафутін використав класичну композицію з портиками й колонадою. Грецькі мотиви були частиною задуму музейної будівлі. Вони надають їй урочистого вигляду ще до входу до залів: повторення колон, чіткі пропорції й симетрія задають спокійний ритм фасаду.
Для короткого зовнішнього огляду варто звернути увагу саме на ці елементи. Будинок можна читати як самостійну архітектурну пам’ятку, а потім перейти до іншого масштабу — невеликої речі у вітрині. Контраст між монументальним корпусом і особистими слідами людей у колекції робить музейний сюжет об’ємнішим.
Одна річ із запорозької історії
Серед предметів, про які розповідає музей, — церковний аналой першої половини XVIII століття, пам’ятка козацького бароко з Покровської церкви Нової Січі. Яворницький знайшов його в Покровському й описав у своїй праці 1888 року. До музейного зібрання предмет потрапив 1905-го.
У цій історії є і робота дослідника, і шлях речі від церковного вжитку до музейного збереження. На вмонтованій іконі зображені, зокрема, двоє запорожців; їхні імена не встановлені. На іконі вони сусідять із релігійними постатями: так у бароковому мистецтві знаходили місце й люди, які підтримували храм.
Як обрати свою тему
Музейне зібрання охоплює археологію, козацькі старожитності, етнографію, нумізматику, документи, фотографії, кераміку та скло. Для першого знайомства достатньо обрати близьку тему: походження поселень, козацьку спадщину, ремесло або міський побут.
Ім’я Яворницького можна простежити й поза цими залами. Окремий меморіальний будинок-музей розповідає про його життя в іншому масштабі — через особистий простір дослідника. Це самостійна адреса та окремий візит.
Виставка й адреса мають збігтися
Музей об’єднує кілька відділів у різних частинах міста. Головний корпус і виставкові зали розташовані на проспекті Яворницького, 16, а меморіальний будинок-музей дослідника — на площі Шевченка, 5. Обираючи подію, перевірте в анонсі назву відділу та місце проведення: виставка літературного музею чи зустріч у будинку Яворницького означатимуть іншу адресу.
Перед візитом
Перед візитом звірте афішу, відкриті зали та умови входу на сайті музею. Склад зібрання не означає, що всі описані предмети зараз експонуються; якщо цікавить конкретна річ, уточніть її доступність у виставкових залах.