Протяжний триповерховий фасад прибуткового будинку Штейна на вулиці Олеся Гончара
Olebesedin · Wikimedia Commons · CC BY-SA 4.0

Прибутковий будинок Штейна схожий на фасадний каталог, але не читається одним списком. Частина деталей розташована низько й майже входить у щоденний вуличний рівень, інші підняті над третім поверхом. Щоб побачити логіку композиції, варто рухатися поглядом знизу вгору, а не шукати одну найефектнішу істоту.

Довгий будинок 1890-х

ДніпроКультура датує триповерхову споруду 1890-ми роками й називає її прибутковим будинком, що належав Штейну. Точний рік, повне ім’я власника й архітектора використане джерело не встановлює. Тому надійна основа картки — адреса, період, тип будинку та матеріально зафіксований декор.

Протяжний фасад побудований на повторенні вікон, балконів, пілястр і центральної проїзної арки. Але повторення щоразу трохи змінюється: відрізняються обрамлення, вертикальні акценти й насиченість ліплення. Це дозволяє великому прибутковому корпусу не розчинитися в монотонному ритмі.

Перший рівень: гноми, леви й сатири

Над першим поверхом звисають чотири невеликі фігури з молотками, які дослідник називає «гномиками». ДніпроКультура вважає їх унікальними для міста, але картка не додає їм вигаданого ремесла або легенди. Молотки видно; ким саме задумувалися персонажі — не встановлено.

Вхідну арку супроводжують левові голови з похмурим виразом і голови сатирів, які виглядають усміхненими. Над вікнами другого поверху розташовані жіночі голови з великими зачісками, умовно порівняні з «римськими матронами». Це опис форми, а не доведена ідентифікація античних персонажів.

Тринадцять крилатих істот

Над вікнами третього поверху містяться масивні істоти з тулубом птаха, розставленими крилами й левиними головами. Джерело обережно називає їх химерами або «птахо-левами»: класичним грифонам вони не відповідають, бо поєднання частин обернене. На фасаді нараховано тринадцять таких фігур.

Число легко провокує містичне пояснення, але джерело прямо визнає, що семантика пташиного декору здебільшого втрачена разом із міськими архівами. Над одним крайнім вікном до химер додаються дві голови сатирів; чому саме там — також невідомо. Атлас залишає ці питання відкритими замість того, щоб складати легенду з випадкового збігу.

Датований стан, а не діагноз

Дослідження в редакції 2020 року попереджало про швидке руйнування декору. Фронтальне фото Olebesedin від 3 серпня того самого року справді показує нерівні поверхні, відмінності між ділянками фасаду й ремонт на вулиці. Але ні текст, ні кадр не дають права описувати технічний стан у 2026 році без нового фахового огляду.

Тому практична цінність картки — у безпечному візуальному читанні здалеку. Спершу знайдіть центральну арку, далі — чотири фігури з молотками, потім жіночі голови й лише після цього верхній ряд крилатих істот. Така послідовність повертає будинку складність, але не перетворює житловий фасад на атракціон або привід заходити до приватних зон.

Перед візитом

Це історичний житлово-комерційний корпус, а не музей декору. Оглядайте фасад із публічного тротуару, не заходьте в арку або під’їзди й не торкайтеся оздоблення. Стаття й фото 2020 року не підтверджують нинішній технічний стан або безпечну близькість до окремих деталей.

Перевірено: 2026-08-09