«Земський дім» Катеринослава

У Земського дому є кілька облич: стриманіша наріжна частина й насичений декором головний фасад на Крутогірному узвозі. Комплекс за № 21 складався поступово, займаючи дедалі більше простору біля Успенської площі. Тут цікаві і великі зміни міської забудови, і дрібні фігури, які легко проминути під час звичайної прогулянки.

Три етапи одного комплексу

Найстарішою частиною був особняк поміщика Захаріна, зведений близько 1850 року. Певний час його орендували для губернаторської квартири та канцелярії. У 1873 році будинок придбало губернське земство й пристосувало до своєї роботи.

Згодом приміщень стало замало. Головний новий корпус звели у 1900–1902 роках, а ще одну частину, звернену до Успенської площі, — у 1904–1907-му. Старий особняк зберегли, проте його декор узгодили з новою забудовою. Ця послідовність пояснює, чому різні ділянки фасаду мають власний характер.

Ім’я автора головного проєкту залишається невстановленим. Натомість відомо, що перед будівництвом провели конкурс: розширення мало врахувати вже наявні споруди. Земський дім виростав із конкретної ділянки та потреб установи.

Маски й химери над вулицею

Особливої уваги заслуговують деталі головного корпусу. Над вікнами розміщені рельєфні голови, під декоративними опорами — химери. Поряд можна роздивлятися колони, борозенки на їхніх стовбурах, листяний орнамент і різну форму вікон.

Спробуйте спершу простежити великі вертикальні членування фасаду, а потім перейти до малих фігур. Такий спосіб огляду відкриває будівлю поступово. Наріжна частина на знімку Наталії Шестакової від 9 серпня 2015 року дає лише один ракурс комплексу; головний декор потребує окремої уваги з боку узвозу.

Архітектура повсякденних справ

Земство займалося освітою, медициною, шляхами й іншими господарськими потребами губернії. За представницьким фасадом стояла робота, пов’язана зі школами, лікарнями та сполученням між населеними пунктами. Через це будинок додає до історичної прогулянки тему місцевого самоврядування.

Для зовнішнього огляду тримайтеся публічного простору. Сучасний стан приміщень, використання дворів і можливість відвідування інтер’єрів не підтверджені. Світлина 2015 року допомагає читати архітектуру, але не показує всіх подальших змін.